Протягом року в Каховці збирали проєктні пропозиції щодо створення музейного простору навколо пам'ятника. Пропозиції були різними, аж до сільгоспвиставки з павільйонами, прокату бричок або
гетто-парку ленінських статуй. Ще на березневій зустрічі пролунала пропозиція створити у Каховці парк пам'ятників радянського періоду (подібний до парку
Фрумушика-Нова), але самі кахівчани не бачать у цій ідеї перспектив. Владислава Базилевич поділилася сумнівами: безліч однакових Леніних уб'ють простір монумента. При цьому очікуваної монетизації не станеться — платити за те, щоб подивитися на Леніна, ніхто не буде.
«Не можна звільнитися від радянського минулого, постійно чіпляючись за нього в такий спосіб, за ці пам'ятники, муміфіковані абсолютно. Візьміть особливість, яка є, ограніть її, і нічого більше не потрібно. Це як біля діаманта взути старі потерті капці, тому ми, мотоспільнота, молодь, проти таких пропозицій», — каже Владислава. Разом із колегами вона пропонувала створити навколо Тачанки артпростір, проводити там мистецькі фестивалі та пленери, за допомогою голограм показувати подібні скульптурні групи з усього світу.
Усі пропозиції було перенаправлено до Українського інституту національної пам'яті. Інституту сподобалося одне, місту інше. Питання застопорилося, коли мова зайшла про ремонт пам'ятника, а тим часом Тачанкою зацікавилися інші сили.