Онлайн-дискусія на платформі фестивалю мистецтва і технологій Ars Electronica, що була частиною програми проєкту «Дерева пам'яті: з коріння до гілля» та присвячена пам'ятанню трагедії Голокосту. Подія реалізована у партнерстві з Українським інститутом і Центром сучасного мистецтва Laznia.

Після Другої світової війни людство зіткнулося з необхідністю осягнути невимовне, зрозуміти, як жити зі знанням про жах і при цьому залишатися людьми. В останні десятиліття мистецтво зробило прорив у підходах до роботи з травматичним досвідом і продемонструвало такий потенціал пропрацювання минулого, якого не має традиційна академічна чи політична оптика.

Міркування про те, як працювати з трагічним минулим, якщо ми не були його свідками, підводить до питання: чи потрібно художнику відтворювати кошмарну реальність, щоб зрозуміти її? Чи варто шукати інші, непрямі підходи, які дозволять зберегти гідність жертв і всіх, хто залучений у мистецьке дослідження? Перед нами постає проблема меж репрезентації.

Українські кураторки пропонують розмову в різних дисциплінарних та географічних просторах між представниками Польщі та України, де жахи ХХ століття залишили помітні сліди. Спільна перспектива уможливлює пошук сучасних способів пропрацювання минулого через призму мистецтва.