СТОЛІТТЯ БОЙСА І 7000 ДУБІВ

Творчий доробок Йозефа Бойса складно описати коротко. Так часто буває, коли йдеться про митця. Не лише через глибину або складність запропонованих ідей, а й через те, що художник легко жонглював медіумами: скульптура, графіка, живопис, гепенінг. Із них він створював щось досі небачене, щедро приправляючи революційними філософськими концепціями. Не дивно, що його роботи розбурхували суспільну думку.

Перформанси Бойса стали точкою перезавантаження сучасного мистецтва. У 1965 році він переміщався в дюссельдорфській галереї від однієї картини до іншої, покривши голову медом і золотою фольгою та розмовляючи з тушкою зайця («Як пояснити картини мертвому зайцю»), а в 1974-му прилетів до США, щоб провести три дні в кімнаті з койотом («Койот: я люблю Америку і Америка любить мене»). При цьому він був загорнутий у товсту ковдру з повсті. Одна з можливих інтерпретацій цих майже шаманських і багатошарових робіт — відчуження сучасної людини від природи і спроби доторкнутися до неї на магічному рівні.

Природа в перформансах Бойса маніфестує себе через незвичні, часом шокуючі матеріали. Розгадку до їх використання можна знайти в біографії митця. Точніше, в «біографії», яка завжди була для нього предметом особистої міфології. Про одну подію він казав, що вона стала відправною точкою в його кар’єрі художника.

У 1944 році Бойс, тоді стрілок-радист Люфтваффе, був збитий над Кримом. Ще на початку війни він записався добровольцем у повітряні сили Третього рейху, тож це правда. Але далі знову відбувається щось магічне: нібито збитого стрілка знайшли татари і врятували, намазавши топленим салом і загорнувши у повсть, щоб зберегти таким чином тепло. Цей факт ніколи не був підтверджений, але він пояснює, звідки в майбутніх перформансах художника з’являються жир та інші непопулярні для мистецтва матеріали.

В історії закріпився відомий образ Бойса: фетровий капелюх і жилет авіатора. А також його фраза: «Кожна людина — художник». Йдеться не просто про творчі здібності, закладені в кожному, а про концепцію «соціальної скульптури», за якою людина як художник стане провідником суспільних змін і втілить потенціал мистецтва як інструмента прямої демократії. Для Бойса мистецтво було невідривним від політики, а політика — від життя. Із його ідеями пов’язують виникнення явища партисипації в сучасному мистецтві та тенденцію до співучасті глядача.

Бойс пропонував і нові погляди на роботу з минулим. Так, у 1964 році він взяв участь у конкурсі на меморіал жертвам Голокосту, який планували встановити в Аушвіці. Проєкт являв собою інсталяцію з органічними відходами в процесі розкладання. Під склом лежали куби жиру, частина мертвого щура, сосиски, а також розп’яття та шматок печива як облатка.

Звісно, це викликало скандал. Художник пояснив, що мав на меті: він хотів показати, що говорити про Голокост і війну просто неможливо тими естетичними засобами, які на той момент були в арсеналі мистецтва. Будь-яка спроба лише формалізує мільйони смертей. Для цієї розмови потрібна нова мова, яку ще не винайшли.

Найграндіознішим проєктом Бойса у часі й просторі стала акція «7000 дубів». У 1982 році на виставці Documenta 7 в Касселі художник виклав перед будівлею музею Фрідеріціанум сім тисяч базальтових брил. На кожну мало припасти одне нове дерево — дуб. По мірі того, як їх висаджували, брили розбирали. Причому висаджувати дерева Бойс збирався не сам, він хотів залучати до акції людей у різних містах і навіть країнах. У цьому сенсі проєкт став справжнім втіленням соціальної скульптури.

«Я думаю, що дерево є елементом регенерації, що саме по собі уособлює концепцію часу. Особливо дуб, тому що це дерево з дуже твердою серцевиною, яке повільно росте», — пояснював митець. Він помер у 1986 році та не встиг побачити завершення свого проєкту — його завершили волонтери та друзі художника: завдяки ним усі сім тисяч саджанців пустили коріння в нових місцях вже у 1987 році.

В Касселі і сьогодні можна прогулятися тінистою алеєю з дубів, висаджених більше 30 років тому. А в 2017 році група українських кураторів, включно з кураторкою Минуле / Майбутнє / Мистецтво Катериною Семенюк, зустріла в одному з касселівських кафе саджанці Beuys Baum («дерево Бойса»), які продавались там протягом виставки Documenta 14. Один із саджанців помандрував в Україну — разом з ідеями художника.

Йозеф Бойс був переконаний в тому, що кожен може змінювати світ на краще, і хотів, щоб якомога більше людей взяли участь у будівництві майбутнього. Міста повинні бути зеленішими, а жителі — об’єднуватися у спільноту. Екосоціальний перформанс «7000 дубів» мав стати одним із рушіїв цього процесу. І хоча мета художника може видаватися утопією, його ідеї нікуди не зникають, а й через 40 років отримують продовження. На честь століття Бойса нові дуби знову висадять у кількох містах в Німеччині. Зробити те саме може кожен, для цього вже не потрібна присутність митця — саме так, як він і замислив.

Заголовне фото — Stiftung 7000 Eichen