БАГАТОВЕКТОРНА ПАМ'ЯТЬ англ. Multidirectional memory

Концепція, запропонована американським дослідником Майклом Ротберґом (Michael Rothberg). Це такий варіант пропрацювання трагічного минулого, в якому пам'ять про різні трагедії не входила б у суперечку, а надавала б додаткові інструменти співрозмовнику в діалогічній комунікації. Суперечка пам'ятей полягає в тому, щоб применшити значущість «чужої» трагедії заради підсилення значення «своєї» — це, за Ротберґом, гра з нульовою сумою. Дослідник показує, що насправді саме наявність конфліктних наративів (трагедія Голокосту та трагедія рабства, наприклад) створює можливість для осмислення обох. Багатовекторна пам'ять спрямована на демонстрацію логіки гри з ненульовою сумою.

Ротберґ доводить, що пам'ять про Голокост стала певним локомотивом для осмислення інших трагедій та злочинів. Дослідник аналізує художні способи осмислення трагедій 20 століття та демонструє, як рефлексія колоніалізму та рабства підштовхує проговорення травми Голокосту, а пам'ять концтабору, наприклад, дозволяє інтелектуалам середини 20 століття вибудувати свою позицію щодо Алжирської війни.

Осмислення історій, які зазвичай розглядаються окремо, дозволяє Ротберґу торкнутися сенсового ядра війн пам'ятей. Проблема конкурентної пам'яті — у впевненості в тому, що суб'єкт конкуренції є даним наперед. Модель багатовекторної пам'яті передбачає, що перетин та перекривання пам'ятей дозволяють конституювати публічний простір, а також індивідуальні та колективні суб'єкти — пам'ять має здатність розвиватись. Багатовекторна пам'ять дає нам можливість бачити публічну сферу як дискурсивний простір, де різні групи не просто артикулюють своє існування, а входять в існування через діалог з іншими. Ані пам'ять не належить групам, ані групи не належать пам'яті.

Потенціал гри з ненульовою сумою, за Ротберґом, полягає в тому, що публічна артикуляція колективної пам'яті травмованих соціальних груп надає іншим групам ресурси, які дозволяють сформулювати власні вимоги про визнання та справедливість. Дослідник наголошує на необхідності розвивати етику порівняння, яка допомагала б відрізнити продуктивні форми пам'яті від таких, які ведуть до присвоєння, конкуренції та тривіалізації. Майкл Ротберґ показує, наприклад, як афроамериканський дослідник та громадянський активіст Вільям Дюбуа (Du Bois) після відвідування Варшави та осмислення повстання у Варшавському гетто приходить до багатовекторного розуміння проблеми раси.

Ротберґ пропонує аналіз розрізнювальної подібності (differentiated similitude) — через відчуття спільного в досвіді інших груп ми як рефлексуємо непорівнюваність власної ситуації, так і бачимо потенціал створення нової солідарності та нової візії справедливості. Дослідник намагається піти від понять як унікальності, так і універсалізму. Наголос на унікальності події не дає можливості бачити пам'ять як діалогічний процес, а спроба піти в бік універсальності розмиває сутність трагічного досвіду, того, що робить його особливим.

Майкл Ротберґ пропонує уявити систему координат, де вертикальна вісь позначає політичний вплив (political affect) та фіксує полюси солідарності та конкуренції, а горизонтальна — фіксує полюси прирівнювання (equation) та розрізнення. З точки зору Ротберґа, дискурси, що базуються на розрізненні та солідарності, відрізняються більш продуктивним політичним потенціалом. Моральна солідарність та визнання асиметричності вимог жертв є етичними настановами концепції багатовекторної пам'яті.

Автор: Оксана Довгополова

Літера: А, Б, В, Г, Д, Е, Є